Відмінності в процесах
Труби з вуглецевого волокна, як правило, виготовляються шляхом пултрузії, намотування та прокатки.
Ці процеси мають свої переваги та недоліки: пултрузійне формування дозволяє легко досягти безперервності волокна, але не може досягти довільних змін кута волокна.
Процес намотування може бути розроблений відповідно до закону намотування умов напруги виробу, може повністю відтворити міцність волокна, максимальну гарантію структурних властивостей, необхідних трубі, але адаптивність формування намотування невелика, не може бути загорнута навколо будь-якої конструктивної форми виробу.
Процес прокатки має високий ступінь механічної автоматизації, готова труба має вищу міцність, ніж процес пултрузії, і зовнішній вигляд також може створювати 3k візерунок плетіння, який застосовний до більш широкого діапазону, і вартість відносно вища.
Відбір сировини
Міцність труб з вуглецевого волокна визначається матеріалом з вуглецевого волокна, різні серії вуглецевої нитки з вуглецевого волокна за механічними властивостями та різницею у вартості також дуже великі, що в кінцевому підсумку визначає продуктивність і ціну труб з вуглецевого волокна.
Вибір смоли не слід ігнорувати, основна роль смоли полягає в склеюванні вуглецевих волокон, розподілі навантаження між вуглецевими волокнами та захисті вуглецевих волокон від впливу навколишнього середовища. Вибір матриці смоли повинен відповідати принципам легке затвердіння, сильна сила адгезії, низька усадка та хороші механічні властивості.
Матеріал оправки
Основні форми, виготовлені з різних матеріалів, впливають на точність поверхні та характеристики труби.
Деякі недорогі трубки з вуглецевого волокна використовують полівініловий спирт, пісок, деревину, скловолокно та інші матеріали для виготовлення форм для намотування серцевини. Однак ці матеріали не витримують температури затвердіння вище 150 градусів, а рівень виготовлення надто грубий для виробництва високоякісних трубок з вуглецевого волокна.
Сталь і дюралюміній є двома найбільш часто використовуваними основними матеріалами. Сталь щільніше і твердіше дюралюмінію, але її коефіцієнт теплового розширення не такий високий, як у дюралюмінію. Високоефективні вуглецеві труби потрібно затвердіти при високих температурах, а системи з епоксидної смоли можна затвердіти до 170 градусів. Внутрішній тиск затвердіння, створюваний тепловим розширенням дюралюмінію, є хорошим способом покращити щільність і механічні властивості вуглецевих труб.
Технічні моменти розпалювання
Щоб полегшити виймання з форми, на поверхню оправки перед намотуванням зазвичай наносять антиадгезив. Однак у виробництві високоефективних трубок з вуглецевого волокна органічні антиадгезиви схильні проникати в смолу під час процесу твердіння, спричиняючи пошкодження готових трубок і впливаючи на їхню роботу.
Щоб уникнути цього, вибір фторвмісного розділювача може ефективно зменшити дефекти.
Оправки потрібно використовувати неодноразово, якщо ви використовуєте поворот або затискання для видалення головки під час виймання з форми, це призведе до пошкодження поверхні оправки.
Вам потрібно використовувати високотемпературний клей, щоб залатати рану, або використовувати зварювання, а потім шліфувати на місці, інакше це безпосередньо вплине на якість продукції наступної партії труб з вуглецевого волокна.
Труби з вуглецевого волокна мають більше переваг у продуктивності, ніж традиційні металеві труби, такі як висока міцність, стійкість до корозії, малий коефіцієнт теплового розширення, стійкість до повзучості, самозмащення, стійкість до втоми, тривалий термін служби, але також поглинання енергії та сейсмічність, найважливіші це щільність невеликої якості та легка вага, може бути таким же, як зменшення ваги сталевої труби більш ніж на 80%.
Але із застосування ситуації труби з вуглецевого волокна можуть справді відображати вищезазначені переваги продуктивності або фактичне виробництво багатьох технічних факторів.
